Нормальне функціонування органу слуху має вирішальне значення для загального розвитку людини, оскільки слуховий аналізатор є одним із основних каналів, по якому людина одержує інформацію про навколишній світ. На жаль, останнім часом збільшилась кількість дітей, що мають вроджені вади слуху.
Зниження слуху може ускладнити шлях дитини до хорошої освіти та професії, проте це не означає, що така дитина не може досягти того ж, що й діти з нормальним слухом. Діти починають вчитися з перших хвилин життя, шукають зв’язки з оточуючим світом за допомогою зору, слуху, м’язів. Так закладено природою. На основі запрограмованих ще до народження вмінь має сформуватись усне мовлення. Але якщо малюк не чує власного мовлення та мовлення інших людей, то до 1,5 років життя голосові реакції затухають, гулення і лепіт, з яких мало вирости усне мовлення, зникають, не відчуваючи корекції з боку мозку. Нестачу слухових відчуттів організм компенсує зоровими, м’язовими, тактильними аналізаторами. Вони теж потребують уваги та розвитку. Навіть при незначних залишках слуху можна навчити дитину правильно вимовляти слова – в цьому допомагають мозку м’язові відчуття від органів мовлення і свідоме керування ними.
Як свідчать наукові дослідження, більшість дітей мають вроджені вади слуху. Але в Україні у віці до трьох-чотирьох років виявляється тільки частина глухих дітей. Часто батьки помічають у малюка якісь відхилення у реакціях та поведінці, але відносять їх на рахунок особливого характеру дитини, сподіваючись, що вона «переросте» цю своєрідність і далі буде розвиватись нормально. Проте це практично неможливо. Зниження слуху веде до затримки мовного та інтелектуального розвитку, навичок спілкування, подолати які у шкільному віці надзвичайно важко.
У зв’язку з цим важливого значення набуває раннє виявлення порушень слуху за допомогою сучасних діагностичних методів та правильна оцінка потенційних можливостей слухової системи. Діагностика повинна проводитися отоларингологом-аудіологом, оскільки від діагнозу і правильної оцінки стану слухової функції залежить успіх усіх наступних заходів щодо реабілітації слуху, а потім і успішного процесу навчання[17;24].
За останні 10 років принаймні два нових досягнення мали найбільший вплив на розвиток вивчення проблем глухоти: це кохлеарна імплантація і реалізація загального скрінінгу новонароджених, який включає в себе раннє втручання.
а) Раннє втручання
Цінність раннього втручання для розвитку соціальних, когнітивних і мовних навичок як глухонімих, так і слабочуючих беззастережно була підтримана дослідженнями, які відбувалися протягом останніх 20 років (Кальдерон і Грінберг, 1997). В Сполучених Штатах можливі результати раннього втручання були викладені в спеціальному документі про освіту осіб з вадами. Хотілося б викласти ці положення тут, тому що вони надзвичайно точно передають припущення, що за умови раннього втручання і необхідної підтримки дитини під час проходження нею критичних етапів розвитку можна мінімізувати витрати на подальші дорогі послуги. Цілями раннього втручання є:
– Сприяти розвитку малюків з вадами і мінімізувати потенційну затримку розвитку
– Знизити витрати на спеціальну освіту і пов’язані з нею послуги, оскільки при досягненні шкільного віку такі діти не потребуватимуть навчання в спеціальній школі
– Мінімізувати процес інституціоналізації осіб з вадами і максимізувати їх потенціал до незалежного життя в суспільстві
– Сприяти сім’ям в подоланні проблем спеціальної освіти
– Допомагати місцевим організаціям ідентифікувати, оцінювати і задовольняти потреби історично не представленого у виборних органах населення, особливо меншин, людей з низькими прибутками, людей, які живуть в місті і селі
Основним компонентом будь-якої програми є “індивідуальний план обслуговування сім’ї”, який розробляється командою різних спеціалістів і задовольняє потреби батьків. План передбачає постійне проведення консультацій і оцінок розвитку дитини[26].
Для глухонімих та слабочуючих дітей Медоу-Орланс (1987) і Йошинаго-Ітано (2003) пропонують такі положення, які б забезпечили чудовий план раннього втручання:
– Програми зосереджують свою основну увагу на сім’ї
– Підтримка спеціалістів, які відвідують сім’ю для збору інформації і консультування
– Підтримка сімей забезпечується висококваліфікованими спеціалістами
– Використання сімейного консультування і груп підтримки
– Вчителі мають хороший досвід у галузі спеціальної освіти і співпрацюють з сім’єю для забезпечення потреб дитини
– Постійна оцінка розвитку дитини з метою коригування методів втручання
– Забезпечення вибору методів втручання батьками
– Доступ до різних моделей викладання і батьків зі схожими проблемами
– Ігрові методи навчання маленьких дітей
б) Створення програми підтримки маленьких дітей (0-5) та їхніх сімей
У 2000 році в Зімбабве за допомогою Ротарі Інтернешнл було створено пілотну програму NZEVE. Після детального дослідження потреб батьків, інтерв’ю зі спеціалістами і управліннями освіти в одному з найбільш густонаселених районів однієї з провінцій була побудована школа. Крім класних кімнат були побудовані спеціальні житлові будинки, схожі на ті, в яких живуть люди в сільській місцевості, щоб батьки, які привозять своїх дітей на консультації, могли зупинятися в них[28;31].
Сьогодні в школі працюють два кваліфікованих вчителя глухих. За дітьми опікується батько однієї глухої дитини. Двоє глухих дорослих працюють у класі помічниками вчителя. Педагоги тісно співпрацюють під час визначення комунікаційних потреб дитини і засобів, за допомогою яких дитина найкращим чином буде розвивати свої навички. Деякі діти користуються FM-системами – мова викладання в такому випадку англійська, хоча консультації діти можуть отримувати місцевою мовою Шона. Дорослі глухі дають дітям зразки користування жестовою мовою народів Зімбабве, і досить скоро вони вже добре розуміють інструкції перед читанням, які їм дають, і дактилювання.
У програмі задіяні 40 сімей з дітьми віком від 1-1,5 до 7 років. Найменших дітей батьки приносять на зустріч з учителем один раз на тиждень. Інші діти присутні на заняттях два повні дні на тиждень, а в середу всі батьки збираються разом, щоб підтримати один одного і отримати консультацію у спеціалістів – соціального працівника і психолога. Часто вчитель і помічники відвідують сім’ї вдома, щоб надати необхідну підтримку.
Був побудований ще один будинок, де розмістилися класи для дітей і для занять з дорослими глухими. Приблизно 23 дорослих з усієї провінції збираються тут декілька разів на тиждень, щоб розвивати свої навички ведення бізнесу, а також грамотність.
Подальші втручання і підтримка сім’ї починаються з того моменту, як дитина йде до школи, і таку підтримку забезпечують або лікар, або член сім’ї. Діти потрапляють або в школу для глухих, яка розташована в іншій провінції, коли їм виповниться 6-7 років, або в масову школу, де будуть займатися в окремому класі для глухих дітей з кваліфікованим учителем. Після такого раннього втручання діти приходять до школи зі сформованою системою комунікативних навичок, основами мови і готові вчитися читати. У них є значний досвід спілкування зі своїми однолітками.
Загальний скринінг новонароджених
а) Пояснення
Загальний скринінг новонароджених означає, що в кожному пологовому будинку кожну дитину в перші 24 години її життя перевірять на предмет втрати слуху. Ранні діагностика і втручання можуть надзвичайно корисно вплинути на успіхи дитини як у класі, так і на ігровому майданчику. Незважаючи на велику кількість дітей, які народжуються з тими або іншими проблемами зі слухом, приблизно одна третина немовлят покидають пологові будинки без перевірки їх слуху (Національний центр оцінки і управління проблемами зі слухом, травень, 2000). Останні досягнення техніки дозволяють провести скринінг і діагностувати втрату слуху у новонароджених, таким чином сім’ї отримають вчасну інформацію і необхідну підтримку. Наразі відомо, що:
1. Дітей, включаючи новонароджених, можна обстежити в будь-якому віці – чим раніше, тим краще
2. Немовлятам у тримісячному віці можна підібрати слухові апарати
3. Коли дитині ставиться діагноз про втрату слуху і починається втручання до шестимісячного віку, вона розвиває мовні навички краще, ніж дитина, якій поставили діагноз після шести місяців.
У Канаді в середньому діагноз про втрату слуху ставиться між 18 і 30 місяцем життя дитини, втручання починається у період 21-30 місяців. Всі ми добре знаємо, наскільки важливими для майбутнього благополуччя дитини є ці перші місяці і роки її життя, наскільки добре вона оволодіє навичками мовного спілкування. Будучи вчителями, ми розуміємо, як важко потім надолужити те , що було втрачене в цей критичний період життя дитини[28;31].
Сьогодні, коли за допомогою загального скрінінгу новонароджених можна діагностувати втрату слуху у дітей до шестимісячного віку, дитина і сім’я можуть отримати таку необхідну підтримку вчасно, і розвиватися буде така дитина на одному рівні з чуючими дітьми. Це дійсно один із найбільш захоплюючих моментів в історії освіти глухих.
б) Вплив ранньої діагностики і раннього втручання
Кожен випадок невиявленої втрати слуху може коштувати платникам податків до одного мільйона доларів (Нортерн і Даунс, 1991), тому що втрата слуху спричиняє розлади у мовних, соціальних, когнітивних і емоційних навичках дитини (Шірмер, 2000), а також є причиною стресових ситуацій і погіршення психічного здоров’я сім’ї (Маршак, 2001). Якість життя сім’ї дуже змінюється. Ранні діагностика і втручання можуть значно мінімізувати затримки розвитку дитини, а останні дослідження довели, що втручання до шестимісячного віку є найефективнішим(Йошінаго-Ітано, 1999). Така процедура створює ситуацію, коли реабілітаційні послуги повинні надаватися дітям набагато молодшого віку. Якщо ранній скрінінг не супроводжується супутніми процедурами раннього втручання, то він неефективний[31].
В деяких місцях Канади після скрінінгу дітей направляють до спеціаліста для якісної діагностики. Але процедури втручання повинні бути доступні сім’ям. Кожна провінція намагається виробити свої моделі роботи з такими дітьми, щоб надати найоптимальнішу підтримку сім’ям як в міських, так і в сільських центрах. За умови вчасного і якісного втручання діти зможуть розвиватися приблизно так само, як і чуючі діти.
в) Процедури для скрінінгу новонароджених
Процедури для скрінінгу новонароджених достатньо прості. Коли дитина народжується, для визначення втрати слуху можна провести один з двох тестів: або реакцію на подразнення слухових аналізаторів мозку, або миттєву отоакустичну емісію. (Ці тести стають більш надійними з часом, і з’являються також нові). Якщо дитина не справилась з першим тестом, її направляють на повторний скринінг. Після другого її обстежує кваліфікований педіатр-аудіолог. Коли сім’я отримує офіційні дані про втрату їх дитиною слуху, їй рекомендують звернутися до конкретних організацій для отримання необхідних послуг з втручання і підтримки.
г) Переваги
Підтримка батькам і членам сімей надзвичайно важлива, особливо на початку, коли вони переживають період трауру з приводу втрати їхньою дитиною слуху. Крім того, сім’я може отримати консультації, як перетворити свій дім у середовище, де дитина отримувала б візуальну стимуляцію. Члени сім’ї вчаться, як допомогти дитині розвивати навички комунікації і мови. Після 10 років дослідницької роботи Йошінаго-Ітано і її колеги зі штату Колорадо без сумніву підтримують переваги, які можуть отримати діти і їхні сім’ї в перші 6 місяців життя.
д) Дослідницькі показники успіху
Наступні положення взято з роботи Йошінаго-Ітано (2003) і її колег з Колорадо, а також з інших робіт, які повторюють її знахідки.
1. Загальні знахідки:
– Якщо втручання почати проводити до досягнення дитиною шестимісячного віку, в неї відбуваються значні позитивні і швидкі зміни
– Перші 6 місяців критичні для досягнення такого успіху
2. Стратегії втручання і впливу на сім’ю:
– Сім’ї можуть отримувати інформацію і консультативну підтримку протягом довшого періоду часу
– Сім’ї мають можливість створити дітям такі умови, щоб вони мали доступ до мови не пізніше часу, коли це може зашкодити розвитку дитини
– Матері приймають більш активнішу участь
– Важливим моментом є втручання, центром якого є сім’я
– Помічники сім’ї з раннього втручання мають значний досвід з консультування, виводу сімей із кризових ситуацій, розвитку у дітей слухових навичок, навичок говоріння і т.п.
– Батьки мають можливість пройти курси з жестової мови у досвідчених глухих дорослих
– Батьки мають доступ до інших батьків з подібними проблемами
3. Наслідки спостереження за дітьми, яких було рано діагностовано:
– Результатом ранньої діагностики і раннього втручання є кращі мова, мовленнєвий і соціально-емоційний розвиток дитини (Йошінаго-Ітано, 2003, Меллер, 2000, Кальдерон, 2000)
– Значно більша кількість дітей розвинули відповідні їх віку мовні навички (як усно, так і письмово). Незалежно від способу комунікації, у віці 5 років діти мають значно кращі ( стабільні )показники мовного розвитку
– Діти краще володіють жестовою мовою до того, як ідуть до дитячого садка
– Більшість дітей з різним ступенем втрати слуху (крім повністю глухих) розвивають зрозуміле усне мовлення до того, як ідуть до дитячого садка, незалежно від того, якою мовою вони спілкуються вдома
– Все більше дітей стають лінгвістично компетентними в двох мовах, усній і візуальній
– Діти багато виграють у соціально-емоційному плані [28].
Список використаної літератури
1. З.Фрейд “Психология бессознательного”. М., 1990г.
2. Ф.Виттельс “Фрейд (его личность, учение и школа)”. М., 1991г.
3. М.Джеймс, Д.Джонгвард “Рожденные выигрывать”. М., 1991г.
4. М.Г.Ярошевский “История психологии”. М., 1976г.
5. Психология личности в социалистическом обществе. М., 1989г.
6. Р.С.Немов “Психология” 2 тома М., 1994г.
7. К.Г.Юнг “Аналитическая психология. Прошлое и настоящее”. М., 1995г.
8. Луначарский А. В. О воспитании и образовании. М., 1976. С. 354.
9. Гершунский Б. С. Философия образования для XXI века. М, 2002;
10.Каменский Я. А. Великая дидактика. Т. 1. М., 1982. С. 337.
11.Руссо Ж-Ж Педагогические сочинения. В 2 т. Т. 1.М., 1981. С. 94.
12.Маркс К., Энгельс Ф. О воспитании и образовании. В 2 т. Т. 1. М., 1978. С. 335-336.
13.Маслоу А. Мотивация и личность/ Пер. с англ. СПб., 2001.
14. «Конвенция о правах ребенка», принятая ООН в 1989 году,
15. Бернc Р. Развитие Я-концепции и воспитание. М., 1986. С. 62-63.
16. Франкл В. Человек в поисках смысла. М., 1990.
17.Педагогика.2003. № 10. С. 10.
18.Мудрик А. В. Социальная педагогика. М, 1999. С. 10-11.
19. Ушинский К. Д. Педагогические сочинения. В 6 т. Т. 1. М, 1988. С. 198.
20. Гумилев Л. Н. Этногенез и биосфера Земли. Л., 1990. С. 305.
21. Анцыферова Л. И. К психологии личности как развивающейся системы // Психология
22. Фельдштейн Д. И. Психология развития личности в онтогенезе. М., 1989. Гл. 111.
23.Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры / 1988.
24. Шевандрин Н. И. Социальная психология в образовании. М., 1995. С. 205.
26. В.А. Лабунская. Невербальное поведение. –издательство Ростовского университета – 1986. – 135с.
27. Рюкле Хорст. Ваше тайное оружие в общении : мимика, жест, движение. – М.: Интерэксперт: Инфра – М – 1996. – 227с.
28. Пиз Аллан. Язык жестов: как читать мысли других людей по их жестам. –
М.: Ай-Кью – 1995. – 257с.
29. http://translate.google.ru/
Блог Щербини С.С. 